1. Орфографічний словник української мови

балакання

бала́кання

іменник середнього роду

Джерело: Орфографічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. балакання — -я, с. Дія за знач. балакати 1). Великий тлумачний словник сучасної мови
  2. балакання — БАЛА́КАННЯ, я, с. Дія за знач. бала́кати 1. Заки громада змогла розібрати дотепно, що робити, над'їхав комісар; то вже не було часу на балакання (Н. Кобринська); // Те, що хтось говорить. Без мене, може, розгадали Чудне балакання моє (Л. Словник української мови у 20 томах
  3. балакання — див. балаканина; мова Словник синонімів Вусика
  4. балакання — РОЗМО́ВА (словесний обмін думками між ким-небудь), РОЗМОВЛЯ́ННЯ, БЕ́СІДА, МО́ВА розм., БАЛА́ЧКА розм., БАЛА́КАННЯ розм., ПЕРЕМО́ВА розм., ПРОМО́ВКА заст., ГОВІ́РКА діал., БАЛА́КАНКА діал., ГУ́ТІРКА діал., КОНВЕРЗА́ЦІЯ діал., заст. Словник синонімів української мови
  5. балакання — Бала́кання, -ння, -нню, -нням Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  6. балакання — БАЛА́КАННЯ, я, с. Дія за знач. бала́кати 1. Заки громада змогла розібрати дотепно, що робити, над’їхав комісар; то вже не було часу на балакання (Кобр., Вибр., 1954, 50); // Те, що хтось говорить. Без мене, може, розгадали Чудне балакання моє (Гл., Вибр. Словник української мови в 11 томах
  7. балакання — Балакання, -ня с. Разговоръ, каляканье. Нам не треба балакання, не треба слів, а треба діла. Левиц. Пов. 162. Словник української мови Грінченка