1. Словник української мови у 20 томах

балу-балу

БАЛУ́-БАЛУ́, невідм., розм.

Звуконаслідування на означення довгої, багатослівної, беззмістовної розмови, балаканини.

Зійдуться [мужики], дивись, посідають де попало, балу-балу, слово за словом... (М. Сиротюк);

// у знач. пред.

Я тут балу-балу, а тісто біжить по столу (прислів'я).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. балу-балу — балу́-балу́ присудкове слово незмінювана словникова одиниця розм. Орфографічний словник української мови
  2. балу-балу — БАЛУ́-БАЛУ́, невідм., розм. Звуконаслідування на означення довгої, багатослівної, беззмістовної розмови, балаканини; // у знач. присудк. сл. Я тут балу-балу, а тісто біжить по столу (Гал.-руські приповідки, І, 1901 — 1905, 21). Словник української мови в 11 томах