1. Словник української мови у 20 томах

балуваний

БА́ЛУВАНИЙ, а, е.

1. Дієпр. пас. до ба́лувати.

Не балувана людською увагою і ласкою.., Мотя особливо цінувала щирість і відвертість в людях (В. Козаченко).

2. у знач. прикм. Розбещений, вередливий.

[Олімпіада Іванівна:] От балувана! [Любов:] Хто ж винен, тіточко? (Леся Українка);

– Ой, тут же не діти, а бісенята... Ану такі балувані, такі вреднющі (Є. Кравченко).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. балуваний — ба́луваний дієприкметник Орфографічний словник української мови
  2. балуваний — -а, -е. 1》 Дієприкм. пас. мин. ч. до балувати. 2》 прикм. Розбещений, вередливий. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. балуваний — ВЕРЕДЛИ́ВИЙ (який вередує, постійно має примхи), ПРИМХЛИ́ВИЙ, КАПРИ́ЗНИЙ, КОМИ́ЗЛИВИЙ, ХИМЕ́РНИЙ, ПЕРЕБІ́РЛИВИЙ, ВИМИСЛИ́ВИЙ рідко, МОРО́ЧЛИВИЙ розм., ПРИМХУВА́ТИЙ зах.; ВИБА́ГЛИВИЙ (про смак і т. ін. Словник синонімів української мови
  4. балуваний — БА́ЛУВАНИЙ, а, е. 1. Дієпр. пас. мин. ч. до ба́лувати. Не балувана людською увагою і ласкою.., Мотя особливо цінувала щирість і відвертість в людях (Коз., Сальвія, 1959, 125). 2. прикм. Розбещений, вередливий. [Олімпіада Іванівна:] От балувана!... Словник української мови в 11 томах