балуваний

ВЕРЕДЛИ́ВИЙ (який вередує, постійно має примхи), ПРИМХЛИ́ВИЙ, КАПРИ́ЗНИЙ, КОМИ́ЗЛИВИЙ, ХИМЕ́РНИЙ, ПЕРЕБІ́РЛИВИЙ, ВИМИСЛИ́ВИЙ рідко, МОРО́ЧЛИВИЙ розм., ПРИМХУВА́ТИЙ зах.; ВИБА́ГЛИВИЙ (про смак і т. ін. — якому важко догодити); ЗАБА́ГЛИВИЙ (який має багато забаганок); БА́ЛУВАНИЙ (розбещений, із примхами). Була собі Галя,.. І багата, і вродлива, Тільки дуже вередлива (Л. Глібов); Андрій ріс балуваним і примхливим хлопчиськом (Д. Ткач); Марина то журилася, то сміялася або не знати чого ставала вередлива й капризна (І. Сенченко); (Клавочка:) Стійте, куди ж ви? І пожартувати не можна... Яке комизливе цвіркуня (І. Кочерга); Досягнувши свого, химерна дівчина втрачала спортивний інтерес до упокорення об'єкта (Ірина Вільде); Наш Фокс страшно перебірливий. Якийсь час узагалі не хотів їсти м'яса, тепер знову їсть (переклад М. Лукаша); — Сину мій, сину, — каже (Орлиха), — не бери тії багачки: буде вона дуже гордувати; се батькова дочка, вимислива й пишна (Марко Вовчок); — Ще не знаєте ви, що вселилася родичка до нас? Така вже ..морочлива — крий боже! (Марко Вовчок); — У вас є чудовий талант: розвеселяти молодих примхуватих дівчат (Г. Хоткевич); Хто храми.. Будує з мармуру, в горорізьбу фронтон Ясний оздоблює чи в лініях колон Задовольняє смак, вибагливий і строгий, — А я.. Хатинку виліпив (М. Рильський); Юзина приязнь була неспокійна, забаглива (Леся Українка). — Пор. 1. примхли́вий.

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. балуваний — ба́луваний дієприкметник Орфографічний словник української мови
  2. балуваний — -а, -е. 1》 Дієприкм. пас. мин. ч. до балувати. 2》 прикм. Розбещений, вередливий. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. балуваний — БА́ЛУВАНИЙ, а, е. 1. Дієпр. пас. до ба́лувати. Не балувана людською увагою і ласкою.., Мотя особливо цінувала щирість і відвертість в людях (В. Козаченко). 2. у знач. прикм. Розбещений, вередливий. [Олімпіада Іванівна:] От балувана!... Словник української мови у 20 томах
  4. балуваний — БА́ЛУВАНИЙ, а, е. 1. Дієпр. пас. мин. ч. до ба́лувати. Не балувана людською увагою і ласкою.., Мотя особливо цінувала щирість і відвертість в людях (Коз., Сальвія, 1959, 125). 2. прикм. Розбещений, вередливий. [Олімпіада Іванівна:] От балувана!... Словник української мови в 11 томах