банджо
БА́НДЖО, невідм., с.
Струнний щипковий музичний інструмент північноамериканського походження з круглою пласкою декою; набув великого поширення в джаз-оркестрі.
Верещали банджо, .. ухав тромбон, .. щось свистіло, щось видзвонювало (І. Багряний);
Внизу, на містку через канал, джаз-банда непризовного віку дерла горлянки під гітару і банджо (А. Крижанівський);
Американське банджо.
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- банджо — ба́нджо іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
- банджо — (англ. bangjo) — народний струнний щипковий інструмент американських негрів, який нагадує невеликий барабанчик з довгим грифом та 4 — 9 струнами. Різкий, гострий звук видобувають за допомогою медіатора. Словник-довідник музичних термінів
- банджо — невідм., с. Струнний щипковий музичний інструмент американських негрів, що набув великого поширення в джаз-оркестрі. Великий тлумачний словник сучасної мови
- банджо — ба́нджо (англ. banjo) струнний щипковий музичний інструмент. Словник іншомовних слів Мельничука
- банджо — Струнний щипковий музичний інструмент афроамериканців (хордофон), різновид гітари з довгою шийкою, дерев'яний круглий корпус із шкіряною мембраною, кількість струн різна, напр., 4, як у мандоли, 6, як у гітари, або 8, як у мандоліни. Універсальний словник-енциклопедія
- банджо — БА́НДЖО, невідм., с. Струнний щипковий музичний інструмент американських негрів, що набув великого поширення в джаз-оркестрі. Словник української мови в 11 томах