бандуронька

БАНДУ́РОНЬКА, и, ж., поет.

Зменш. до банду́ра.

Ой, голосно ж бандуронька грає, Струна струні стиха промовляє: Ой, де ж тії козаки гуляють? (з народної пісні).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me