1. Словник української мови у 20 томах

бард

БАРД, а, ч.

1. іст. Мандрівний народний співець-поет у стародавніх кельтів.

З найдавніших часів дорогами царств-держав мандрували барди. Чомусь лише їм було дано прояснити правду про час і життя, відкрити її тонкощі (з газ.).

2. Поет і музикант, виконавець власних пісень (перев. під гітару).

Надто здійнявся серед бардів в німецькому гаю той .. неплідний пафос (Леся Українка);

Біля воріт спинився старий кобзар... Ні, лірник... Та все ж людина Божа, бродячий бард! (Василь Шевчук);

Т. Г. Шевченко – друг і вчитель найулюбленішого поета-грузина, бояна і барда Акакія Церетелі (із журн.);

У конкурсі бардів “Червона Рута-91” переміг гурт “Мертвий півень” (з газ.).

3. кого, чого, перен. Людина, яка прославляє кого-, що-небудь.

Соломон – лише вірний, сліпий прапороносець, речник тієї нової епохи – чорної-чорної епохи насильства, епохи відчаю, сум'яття, наруги, тьми. Він її бард. Бард її хробачиної філософії... (І. Багряний).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. бард — бард іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
  2. бард — Поет, співець, укр. ур. кобзар; (мілітаризму) прославитель, трубадур. Словник синонімів Караванського
  3. бард — (англ. bard — співець) — 1. Народний співець — сказитель давніх кельтських родів, в середні віки — валійський, ірландський, шотландський професійний поет-співець, який співав у супроводі схожого на ліру інструмента. Музика Б. не збереглася. Словник-довідник музичних термінів
  4. бард — -а, ч. 1》 іст. Співець-поет у стародавніх кельтів. 2》 Взагалі поет, що оспівує героїв та їхні подвиги. || чого, перен. Про людину, що прославляє кого-, що-небудь. 3》 Поети і музиканти, виконавці власних, так званих авторських, пісень. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. бард — Співак, кобзар, поет Словник чужослів Павло Штепа
  6. бард — (кельт. bard) 1. Народний поет-співець у кельтів у середні віки. 2. Переносно – поет. Словник іншомовних слів Мельничука
  7. бард — ПОЕ́Т (автор віршованих творів), СПІВЕ́ЦЬ уроч., РИМА́Ч зневажл., ПОЕ́ТИК зневажл., ПІЇ́Т (ПІЇ́ТА) заст., книжн., ірон., ВЕРСИФІКА́ТОР заст., ірон., БОЯ́Н заст., уроч., ВІРШУВА́ЛЬНИК заст., ВІРШОПИ́СЕЦЬ заст., ВІ́РШНИК заст., ВІРШІВНИ́К заст. Словник синонімів української мови
  8. бард — БАРД, а, ч. 1. іст. Співець-поет у стародавніх кельтів. 2. Взагалі поет, що оспівує героїв та їхні подвиги. Надто здійнявся серед бардів в німецькому гаю той.. неплідний пафос (Л. Укр., IV, 1954, 133); Він [Т. Словник української мови в 11 томах