1. Словник синонімів української мови

бард

ПОЕ́Т (автор віршованих творів), СПІВЕ́ЦЬ уроч., РИМА́Ч зневажл., ПОЕ́ТИК зневажл., ПІЇ́Т (ПІЇ́ТА) заст., книжн., ірон., ВЕРСИФІКА́ТОР заст., ірон., БОЯ́Н заст., уроч., ВІРШУВА́ЛЬНИК заст., ВІРШОПИ́СЕЦЬ заст., ВІ́РШНИК заст., ВІРШІВНИ́К заст., ВІРША́Р заст.; ЛІ́РИК (автор ліричних віршів); БАРД, МЕНЕСТРЕ́ЛЬ (у середні віки — мандрівний поет-музикант; сучасне — поет, який виконує свої вірші в супроводі музики); ПІСНЯ́Р (автор текстів пісень або той, хто виконує свої вірші в супроводі музики). Зорі на небі, як в полі волошки, зривають поети і в'яжуть вінки на білії чола коханим своїм... (Т. Осьмачка); Ти, співець, заплутався в тенета Ритмів, рим (Т. Масенко); На легкім крилі уяви Вгору зноситься піїт (переклад М. Зерова); Люде добрі! пожалійте Бідолашного піїту, Що від горя, від наруги За слізьми не бачить світу (В. Самійленко); Пушкін і Лермонтов правдиві поети, а не версифікатори тільки, люди великого таланту, признаного усією Європою (М. Драгоманов); Як ті квіти перворожі, Слава не зів'яне, Її струнами прокажуть Піснярі-бояни (П. Усенко); — Синьйоре, ви, певне, знаєте, що Примас був великий латинник і завзятіший над усіх віршувальник (переклад М. Лукаша); Їздили тоді Милорадовичі до Галаганів послухати мужицького віршописця... (Ф. Бурлака); Колись... давно... оцим напівантичним краєм у сяйві ранку йшов ще юний грецький віршник (М. Драй-Хмара); Я себе не лічу за віршівника і через те мої вірші, може, й не задовольнять справжнього віршівника (Панас Мирний); Ми знаємо й про такі факти, що українці переписували собі твори галицьких віршарів (І. Франко); Поезія Роберта Бернса, народного барда Шотландії, викликала чималий інтерес української інтелігенції в другій половині XІX ст. (з журналу); То розтинає даль не менестрель Гренади, — попід землею йде далекий зброї гул... (В. Сосюра). — Пор. 1. писа́ка.

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. бард — бард іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
  2. бард — Поет, співець, укр. ур. кобзар; (мілітаризму) прославитель, трубадур. Словник синонімів Караванського
  3. бард — (англ. bard — співець) — 1. Народний співець — сказитель давніх кельтських родів, в середні віки — валійський, ірландський, шотландський професійний поет-співець, який співав у супроводі схожого на ліру інструмента. Музика Б. не збереглася. Словник-довідник музичних термінів
  4. бард — -а, ч. 1》 іст. Співець-поет у стародавніх кельтів. 2》 Взагалі поет, що оспівує героїв та їхні подвиги. || чого, перен. Про людину, що прославляє кого-, що-небудь. 3》 Поети і музиканти, виконавці власних, так званих авторських, пісень. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. бард — Співак, кобзар, поет Словник чужослів Павло Штепа
  6. бард — БАРД, а, ч. 1. іст. Мандрівний народний співець-поет у стародавніх кельтів. З найдавніших часів дорогами царств-держав мандрували барди. Чомусь лише їм було дано прояснити правду про час і життя, відкрити її тонкощі (з газ.). Словник української мови у 20 томах
  7. бард — (кельт. bard) 1. Народний поет-співець у кельтів у середні віки. 2. Переносно – поет. Словник іншомовних слів Мельничука
  8. бард — БАРД, а, ч. 1. іст. Співець-поет у стародавніх кельтів. 2. Взагалі поет, що оспівує героїв та їхні подвиги. Надто здійнявся серед бардів в німецькому гаю той.. неплідний пафос (Л. Укр., IV, 1954, 133); Він [Т. Словник української мови в 11 томах