1. Словник української мови у 20 томах

басмач

БАСМА́Ч, а́, ч.

Учасник басмацтва.

Басмачі гинули ще до того, як знаходили зручне місце для оборони (Іван Ле);

Ось басмачі за високим горбом Збились, неначе шакали, гуртом (Л. Первомайський).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. басмач — басма́ч іменник чоловічого роду, істота учасник націоналістичного збройного руху в Середній Азії 1-ої пол. XX-го ст. іст., зневажл. Орфографічний словник української мови
  2. басмач — -а, ч. Учасник басмацтва. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. басмач — Націоналіст (тюрський) Словник чужослів Павло Штепа
  4. басмач — басма́ч (від тюрк. басмак – робити наскок) учасник контрреволюційних банд у Середній Азії в 1917 – 26 pp. Словник іншомовних слів Мельничука
  5. басмач — БАСМА́Ч, а́, ч. Учасник басмацтва. Басмачі гинули ще до того, як знаходили зручне місце для оборони (Ле, С. Голубар, 1950, 38); Ось басмачі за високим горбом Збились, неначе шакали, гуотом (Перв., З глибини, 1956, 20). Словник української мови в 11 томах