1. Орфографічний словник української мови

басмач

басма́ч

іменник чоловічого роду, істота

учасник націоналістичного збройного руху в Середній Азії 1-ої пол. XX-го ст.

іст., зневажл.

Джерело: Орфографічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. басмач — -а, ч. Учасник басмацтва. Великий тлумачний словник сучасної мови
  2. басмач — Націоналіст (тюрський) Словник чужослів Павло Штепа
  3. басмач — БАСМА́Ч, а́, ч. Учасник басмацтва. Басмачі гинули ще до того, як знаходили зручне місце для оборони (Іван Ле); Ось басмачі за високим горбом Збились, неначе шакали, гуртом (Л. Первомайський). Словник української мови у 20 томах
  4. басмач — басма́ч (від тюрк. басмак – робити наскок) учасник контрреволюційних банд у Середній Азії в 1917 – 26 pp. Словник іншомовних слів Мельничука
  5. басмач — БАСМА́Ч, а́, ч. Учасник басмацтва. Басмачі гинули ще до того, як знаходили зручне місце для оборони (Ле, С. Голубар, 1950, 38); Ось басмачі за високим горбом Збились, неначе шакали, гуотом (Перв., З глибини, 1956, 20). Словник української мови в 11 томах