бац
БАЦ¹, виг.
1. Звуконаслідування, що означає різкий короткий звук.
З далекого села зрідка долітають парубочі й дівочі вигуки. – Бац! Бац! – чую навкруги (М. Хвильовий).
2. розм. Уживається як присудок за знач. ба́цати.
Підходжу до свого щоденника, що вишкіряє до мене білі сторінки, і – бац! бац! ним об стіл (М. Коцюбинський);
Тертика м'ячем бац у підлогу (М. Куліш);
Приходить Світлана Григорівна – наш біолог, – і тут рибина каже їй, висунувши носа з води: “Доброго ранку!” – Ха-ха-ха, – весело заливався хлопець. – А вона – бац! – і в крісло! “Нашатиру мені, нашатиру!” (О. Бердник).
БАЦ², а, ч., діал.
Старший вівчар.
– То ти, Паньку? – питає бац ізсередини (І. Франко).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- бац — Бац: — старший вівчар [21] — старший пастух (старший вівчар у Карпатських горах) [IV] Словник з творів Івана Франка
- бац — бац 1 вигук незмінювана словникова одиниця бац 2 іменник чоловічого роду, істота вівчар діал. Орфографічний словник української мови
- бац — I виг. 1》 Звуконаслідування, що вживається на означення різкого короткого звуку. 2》 розм. Уживається як присудок за знач. бацати. II -а, ч., діал. Старший вівчар. Великий тлумачний словник сучасної мови
- бац — БАЦ¹, виг. 1. Звуконаслідування, що вживається на означення різкого короткого звуку. 2. розм. Уживається як присудок за знач. ба́цати. Підходжу до свого щоденника, що вишкіряє до мене білі сторінки, і — бац! бац! ним об стіл (Коцюб., II, 1955, 253). Словник української мови в 11 томах