1. Словник української мови в 11 томах

бац

БАЦ¹, виг.

1. Звуконаслідування, що вживається на означення різкого короткого звуку.

2. розм. Уживається як присудок за знач. ба́цати.

Підходжу до свого щоденника, що вишкіряє до мене білі сторінки, і — бац! бац! ним об стіл (Коцюб., II, 1955, 253).

БАЦ², а, ч., діал. Старший вівчар.

— То ти, Паньку? — питає бац ізсередини (Фр., IV, 1950, 27).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. бац — Бац: — старший вівчар [21] — старший пастух (старший вівчар у Карпатських горах) [IV] Словник з творів Івана Франка
  2. бац — бац 1 вигук незмінювана словникова одиниця бац 2 іменник чоловічого роду, істота вівчар діал. Орфографічний словник української мови
  3. бац — I виг. 1》 Звуконаслідування, що вживається на означення різкого короткого звуку. 2》 розм. Уживається як присудок за знач. бацати. II -а, ч., діал. Старший вівчар. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. бац — БАЦ¹, виг. 1. Звуконаслідування, що означає різкий короткий звук. З далекого села зрідка долітають парубочі й дівочі вигуки. – Бац! Бац! – чую навкруги (М. Хвильовий). 2. розм. Уживається як присудок за знач. ба́цати. Словник української мови у 20 томах