1. Словник української мови у 20 томах

безбатченко

БЕЗБА́ТЧЕНКО, а, ч.

1. розм. Нешлюбна дитина.

Валя глянула на дитину, на свого малесенького безбатченка, що тихо спав коло її розторсаного серця (О. Довженко).

2. Той, хто не має батьків; сирота.

Заховаюсь, дитя моє, Сама під водою, А ти гріх мій спокутуєш В людях сиротою. Безбатченком!.. (Т. Шевченко);

Уява додавала тут багато лихого до недоброго, малювала йому сироту-безбатченка, попихача у всіх, кому тільки він попаде під руки (І. Франко).

3. перен. Людина, що не має батьківщини або не визнає своїх батьків, попередників.

– Подумати страшно, Романе. Тоді б тебе і на цій фермі псами заклювали. Кварти води не дали б... Волоцюга, сказали б, байстрюк, безбатченко (О. Гончар);

Здійметься вітер і понесе цього безбатченка не знати куди. І не матиме він ні пам'яті, ні добра, ні любові, а відтак і вдячності, людяності (з наук.-попул. літ.).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. безбатченко — безба́тченко іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
  2. безбатченко — Сирота; ЗН. байстрюк; ЕВ. перевертень, перекинчик, яничар, обр. Іван без роду, сов. космополіт. Словник синонімів Караванського
  3. безбатченко — -а, ч. 1》 розм., заст. Нешлюбна дитина. 2》 Той, хто не має батьків; сирота. 3》 перен., зневажл. Людина, що не має Батьківщини або не визнає своїх батьків, попередників. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. безбатченко — див. дитина; зрадник; сирота Словник синонімів Вусика
  5. безбатченко — БЕЗБА́ТЧЕНКО розм. (позашлюбний син), БАЙСТРЮ́К зневажл., лайл., БАЙСТРЯ́ зневажл., лайл., БА́ХУР зневажл. рідше. — Але я ж знатиму, я, я, що воно моє.. Я не хочу, щоб воно росло, мов бур'ян, як трава, недоглянута, без батька.. Словник синонімів української мови
  6. безбатченко — Безба́тченко, -ка, -кові, -ку! -нки, -нків Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  7. безбатченко — БЕЗБА́ТЧЕНКО, а, ч. 1. розм., заст. Нешлюбна дитина. Валя глянула на дитину, на свого малесенького безбатченка, що тихо спав коло її розторсаного серця (Довж., Зач. Десна, 1957, 533). 2. Той, хто не має батьків; сирота. Заховаюсь, дитя моє. Словник української мови в 11 томах
  8. безбатченко — Безбатченко, -ка м. Внѣбрачный сынъ. К. Досв. 160. А ти гріх мій спокутуєш в людяхъ сиротою, безбатченком. Шевч. Словник української мови Грінченка