1. Словник української мови у 20 томах

безбілетний

БЕЗБІЛЕ́ТНИЙ, а, е.

1. заст. Який не має паспорта, документа на проживання де-небудь; безпаспортний.

Безбілетні бурлаки.

2. розм. Який не має квитка, білета на проїзд (в автобусі, тролейбусі, поїзді і т. ін.); безквитковий.

Безбілетний пасажир.

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. безбілетний — безбіле́тний прикметник Орфографічний словник української мови
  2. безбілетний — [беизб'ілетнией] м. (на) -тному/ -т(‘)н'ім, мн. -т(‘)н'і Орфоепічний словник української мови
  3. безбілетний — -а, -е. 1》 заст. Який не має паспорта, документа на проживання де-небудь; безпаспортний. Безбілетні бурлаки. 2》 розм. Який не має квитка (на проїзд і т. ін.); безквитковий. Безбілетний пасажир. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. безбілетний — БЕЗБІЛЕ́ТНИЙ, а, е. 1. заст. Який не має паспорта, документа на проживання де-небудь; безпаспортний. Безбілетні бурлаки. 2. розм. Який не має квитка (на проїзд і т. ін.); безквитковий. Безбілетний пасажир. Словник української мови в 11 томах
  5. безбілетний — Безбілетний, -а, -е Безпаспортный. А писарь маленький.... по четвертні з бурлак взище, бо всі безбілетні. Чуб. V. 1012. Словник української мови Грінченка