1. Словник української мови у 20 томах

безвихіддя

БЕЗВИ́ХІДДЯ, я, с.

1. Відсутність, неможливість виходу звідки-небудь.

Мимоволі заглиблювався [Онисько] в гущавину лісову.., немов тріска в хвилях моря, губився він у цьому байрачному безвихідді (Іван Ле).

2. Те саме, що безви́хідь.

Не житла людські – темні печери, повні чорної нужди, злигоднів і безвихіддя (П. Козланюк).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. безвихіддя — безви́хіддя іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
  2. безвихіддя — -я, с. Те саме, що безвихідь. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. безвихіддя — БЕЗВИ́ХІДЬ (безвихідне становище), БЕЗВИ́ХІДДЯ, ГЛУХИ́Й КУТ. Батько не хотів залишати сина в безвиході і відчаї (С. Добровольський); З тієї панічної втечі лишилися живими тільки ті, хто вчасно зрозумів свою безпорадність, безвихіддя і здався в полон (І. Словник синонімів української мови
  4. безвихіддя — БЕЗВИ́ХІДДЯ, я, с. Те саме, що безви́хідь. Мимоволі заглиблювався [Онисько] в гущавину лісову.., немов тріска в хвилях моря, губився він у цьому байрачному безвихідді (Ле, Хмельницький, І, 1957, 105); Не житла людські — темні печери... Словник української мови в 11 томах