1. Словник української мови у 20 томах

безвихідно

БЕЗВИ́ХІДНО.

Присл. до безви́хідний.

Зарікся я весь рік не виходити із келії .. І так я рік безвихідно прожив (І. Франко);

Малоземельні й безземельні селянські господарства щораз безвихідніше поринали в борги (П. Козланюк);

// у знач. пред.

Це все було невимірно вічно, безвихідно (О. Бердник).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. безвихідно — безви́хідно прислівник незмінювана словникова одиниця Орфографічний словник української мови
  2. безвихідно — Присл. до безвихідний. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. безвихідно — БЕЗВИ́ХІДНО. Присл. до безви́хідний. Зарікся я весь рік не виходити із келії.. І так я рік безвихідно прожив (Фр., XIII, 1954, 297); Малоземельні й безземельні селянські господарства щораз безвихідніше поринали в борги (Козл., Відродження.., 1950, 10). Словник української мови в 11 томах