1. Словник української мови у 20 томах

безволля

БЕЗВО́ЛЛЯ, БЕЗВІ́ЛЛЯ, я, с.

Брак волі, наполегливості, рішучості.

Калитчин двір спороджував страх, безволля (К. Гордієнко);

Думками опанувало безволля, бо, зневірившись у мрії, він губив усе (В. Підмогильний);

Ці [начальники] не мали нічого спільного ні з фаталізмом, ні з безвіллям маси, вони знали, від чого й куди тікали (І. Багряний);

// Стан млявості й розслабленості (про тіло, його частини).

У всьому тілі відчувалася млявість і безволля (В. Козаченко).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. безволля — безво́лля іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
  2. безволля — безвілля, -я, с. Брак волі, наполегливості, рішучості. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. безволля — БЕЗВО́ЛЛЯ, БЕЗВІ́ЛЛЯ, я, с. Брак волі, наполегливості, рішучості. Калитчин двір спороджував страх, безволля (Горд., Чужу ниву.., 1947, 156); Думки кружляли в якомусь зачарованому колі і не знаходили виходу. У всьому тілі відчувалася млявість і безволля (Коз., Сальвія, 1956, 170). Словник української мови в 11 томах