1. Словник української мови у 20 томах

безвідрадний

БЕЗВІДРА́ДНИЙ, рідко БЕЗОДРА́ДНИЙ, а, е.

Який не має, не дає радості; тяжкий, похмурий.

Час, як безногий чоловік, лізе, туга та горе гадюкою в'ється біля серця, безодрадні думки обіймають голову (П. Мирний);

Він не знав, що моє положення таке безвідрадне, що моє одруження таке невідповідне (О. Кобилянська);

Збентежена чайка над очеретами літала, вигукуючи своє безвідрадне: “Киги! Киги!” (Б. Лепкий);

Через кілька хвилин Горицвіт не тільки знав про бій, а вже й бачив у думках його безвідрадний кінець (М. Стельмах);

Загалом філософ намалював похмуру картину сучасного йому суспільства, безвідрадну, не тільки для Європи, а й для всієї планети (із журн.).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. безвідрадний — безвідра́дний прикметник Орфографічний словник української мови
  2. безвідрадний — безодрадний, -а, -е. Який не має, не дає радості; тяжкий, похмурий. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. безвідрадний — див. сумний Словник синонімів Вусика
  4. безвідрадний — СУМНИ́Й (який відчуває сум; який виражає або навіває сум), СМУТНИ́Й, ЗАСМУ́ЧЕНИЙ, НЕВЕСЕ́ЛИЙ, СУМОВИ́ТИЙ, ЖУРЛИ́ВИЙ, ЖУРНИ́Й, ПЕЧА́ЛЬНИЙ, БЕЗРА́ДІСНИЙ, БЕЗВІДРА́ДНИЙ, НЕРА́ДІСНИЙ, ЗАЖУ́РЕНИЙ, МЕЛАНХОЛІ́ЙНИЙ, МЕЛАНХОЛІ́ЧНИЙ рідше, СКОРБО́ТНИЙ... Словник синонімів української мови
  5. безвідрадний — Безвідра́дний, -на, -не Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  6. безвідрадний — БЕЗВІДРА́ДНИЙ, БЕЗОДРА́ДНИЙ, а, е. Який не має, не дає радості; тяжкий, похмурий. Він не знав, що моє положення таке безвідрадне, що моє одруження таке невідповідне (Коб. Словник української мови в 11 томах