безвідрадно

БЕЗВІДРА́ДНО, рідко БЕЗОДРА́ДНО.

Присл. до безвідра́дний, безодра́дний.

Їй [Христі] ще тяжче стало дома, ще безодрадніше (Панас Мирний);

На переломі до XIX ст. українська справа стояла так само безвідрадно, коли не гірше, ніж три століття перед тим (з наук. літ.);

Занедбаний майданчик недобудованої школи безвідрадно сірів на тлі яскравих реклам новенького супермаркету (з газ.);

Насправді ситуація із свободою слова виглядає карикатурно та безвідрадно (з газ.).