безвікий

БЕЗВІ́КИЙ¹, а, е.

Який не має віка, покришки.

Безвіка бодня.

БЕЗВІ́КИЙ², а, е.

Для якого важко визначити вік; невиразний за віком.

Безвікий офіціант.

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. безвікий — безві́кий прикметник Орфографічний словник української мови
  2. безвікий — -а, -е. Прикм. до безвік. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. безвікий — БЕЗВІ́КИЙ, а, е. Який не має віка. Безвіка бодня. Словник української мови в 11 томах
  4. безвікий — Безвікий, -а, -е О сосудѣ: безъ крышки. Безвіка бодня. Словник української мови Грінченка