безвікий
БЕЗВІ́КИЙ¹, а, е.
Який не має віка, покришки.
Безвіка бодня.
БЕЗВІ́КИЙ², а, е.
Для якого важко визначити вік; невиразний за віком.
Безвікий офіціант.
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- безвікий — безві́кий прикметник Орфографічний словник української мови
- безвікий — -а, -е. Прикм. до безвік. Великий тлумачний словник сучасної мови
- безвікий — БЕЗВІ́КИЙ, а, е. Який не має віка. Безвіка бодня. Словник української мови в 11 томах
- безвікий — Безвікий, -а, -е О сосудѣ: безъ крышки. Безвіка бодня. Словник української мови Грінченка