1. Словник української мови у 20 томах

безгрішшя

БЕЗГРІ́ШШЯ, я, с.

Недостача у грошах або відсутність їх.

Любий мій Василь Васильович! Якби не трапилися ви або я до вас не заїхав, то довелося б мені в Москві захряснуть на безгрішші (Т. Шевченко);

Позував йому і один з його учнів, якого довелося взяти через те прокляте безгрішшя (О. Ільченко);

На щастя, минув той період, коли книжки не видавалися, а газети й журнали закривалися через безгрішшя (з газ.).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. безгрішшя — безгрі́шшя іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
  2. безгрішшя — -я, с. Брак грошей, їх відсутність. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. безгрішшя — Безгрі́шшя, -шшя, -шшю = безгроші́в’я Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  4. безгрішшя — БЕЗГРІ́ШШЯ, я, с. Недостача у грошах або відсутність їх. Любий мій Василь Васильович! Якби не трапилися ви або я до вас не заїхав, то довелося б мені в Москві захряснуть на безгрішші (Шевч. Словник української мови в 11 томах
  5. безгрішшя — Безгрішшя, -шя с. 1) Безгрѣшіе, безгрѣшность. 2) Безденежье. Чуб. І. 232. Безгрішшя прокляте. Шевч. (О. 1861. X. 46). Словник української мови Грінченка