1. Словник української мови у 20 томах

бездоказовий

БЕЗДОКАЗО́ВИЙ, а, е.

Який не підтверджується доказами.

– В нашій справі бездоказових почуттів мало, потрібні докази (В. Собко);

Критика українських письменників у 1951 р. у засобах масової інформації мала поверховий і бездоказовий характер (з наук. літ.);

Про трагічні події 26 квітня 1986 р. на Чорнобильській АЕС він дізнався ввечері того ж дня, отримавши багато в чому суперечливу бездоказову інформацію від своїх однокурсників по Київському університету (з наук.-попул. літ.);

Наступне моє твердження буде вже цілком бездоказовим (з газ.).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. бездоказовий — бездоказо́вий прикметник Орфографічний словник української мови
  2. бездоказовий — -а, -е. Який не потверджується доказами. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. бездоказовий — БЕЗПІДСТА́ВНИЙ (позбавлений підстав, які роблять безсумнівним, безперечним що-небудь), БЕЗГРУНТО́ВНИЙ рідше; НЕВМОТИВО́ВАНИЙ, НЕМОТИВО́ВАНИЙ, НЕОБГРУНТО́ВАНИЙ, НЕСЛУ́ШНИЙ (позбавлений достатньої кількості фактів, доказів); ДОВІ́ЛЬНИЙ (який закономірно... Словник синонімів української мови
  4. бездоказовий — БЕЗДОКАЗО́ВИЙ, а, е. Який не потверджується доказами. — В нашій справі бездоказових почуттів мало, потрібні докази (Собко. Справа.., 1959, 153). Словник української мови в 11 томах