1. Словник української мови у 20 томах

беззаконний

БЕЗЗАКО́ННИЙ, а, е.

1. Який суперечить установленим законам; протизаконний.

Діяльність організованих злочинних утворень спрямована на беззаконне збагачення, створення стереотипу красивого життя, формування особливого типу “крутої” людини, здатної піти на будь-який вчинок (із журн.);

// Який іде всупереч вимогам моралі, справедливості.

Свій суд беззаконний над вами Катюги-судді вирікали, і ви На смерть волочили кайдани (з народної пісні).

2. бібл. Який суперечить Закону Божому.

Бо досить минулого часу, коли ви чинили волю поган, ходили в розпусті, у пожадливостях, у пияцтві, у гулянках, у пиятиках, у беззаконних ідолослужбах (Біблія. Пер. І. Огієнка);

// у знач. ім. беззако́нний, ного, ч. Той, хто порушує Закон Божий.

Закон не покладений для праведного, але для беззаконних та для неслухняних, нечестивих і грішників, безбожних та нечистих, для зневажників батька та зневажників матері, для душогубців (Біблія. Пер. І. Огієнка).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. беззаконний — беззако́нний прикметник Орфографічний словник української мови
  2. беззаконний — Незаконний, протизаконний, протиправний, свавільний, самовільний, сил. злочинний. Словник синонімів Караванського
  3. беззаконний — [беиз:акон:ией] м. (на) -н:ому/ -н':ім, мн. -н':і Орфоепічний словник української мови
  4. беззаконний — -а, -е. Який суперечить установленим законам; протизаконний. || Який іде всупереч вимогам моралі, справедливості. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. беззаконний — НЕЗАКО́ННИЙ (який порушує закон, суперечить законові), ПРОТИЗАКО́ННИЙ підсил., БЕЗЗАКО́ННИЙ підсил.; ЛІ́ВИЙ розм. (із сл. рейс, заробіток, робота тощо). — Негайно виконати ту постанову. Словник синонімів української мови
  6. беззаконний — Беззако́нний, -на, -не Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  7. беззаконний — БЕЗЗАКО́ННИЙ, а, е. Який суперечить установленим законам; протизаконний. — Наш великий інквізитор, Віри стовп і оборона. Перед ним не може окритись Навіть думка беззаконна (Сам., І, 1958, 193); // Який іде всупереч вимогам моралі, справедливості. Словник української мови в 11 томах
  8. беззаконний — Беззаконний, -а, -е Беззаконный. Чуб. І. 85. Укажу я беззаконним твої праведні путі. К. Псал. 16. Словник української мови Грінченка