1. Словник української мови в 11 томах

беззаконний

БЕЗЗАКО́ННИЙ, а, е. Який суперечить установленим законам; протизаконний.

— Наш великий інквізитор, Віри стовп і оборона. Перед ним не може окритись Навіть думка беззаконна (Сам., І, 1958, 193);

// Який іде всупереч вимогам моралі, справедливості.

Свій суд беззаконний над вами Катюги-судді вирікали, і ви На смерть волочили кайдани (Пісні та романси.., II, 1956, 280).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. беззаконний — беззако́нний прикметник Орфографічний словник української мови
  2. беззаконний — Незаконний, протизаконний, протиправний, свавільний, самовільний, сил. злочинний. Словник синонімів Караванського
  3. беззаконний — [беиз:акон:ией] м. (на) -н:ому/ -н':ім, мн. -н':і Орфоепічний словник української мови
  4. беззаконний — -а, -е. Який суперечить установленим законам; протизаконний. || Який іде всупереч вимогам моралі, справедливості. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. беззаконний — БЕЗЗАКО́ННИЙ, а, е. 1. Який суперечить установленим законам; протизаконний. Діяльність організованих злочинних утворень спрямована на беззаконне збагачення, створення стереотипу красивого життя, формування особливого типу “крутої” людини... Словник української мови у 20 томах
  6. беззаконний — НЕЗАКО́ННИЙ (який порушує закон, суперечить законові), ПРОТИЗАКО́ННИЙ підсил., БЕЗЗАКО́ННИЙ підсил.; ЛІ́ВИЙ розм. (із сл. рейс, заробіток, робота тощо). — Негайно виконати ту постанову. Словник синонімів української мови
  7. беззаконний — Беззако́нний, -на, -не Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  8. беззаконний — Беззаконний, -а, -е Беззаконный. Чуб. І. 85. Укажу я беззаконним твої праведні путі. К. Псал. 16. Словник української мови Грінченка