безкрилий

БЕЗКРИ́ЛИЙ, а, е.

1. Який не має крил.

Поряд з безкрилими в колоніях на капусті народжуються і крилаті попелиці (з наук.-попул. літ.);

У сім'ї термітів є від кількох сотень до кількох мільйонів нездатних до розмноження безкрилих самців і самок (з навч. літ.);

* Образно. Птах летів, і крила посіклись. І він сів тоді на мураву. – Ні, безкрилий я не проживу! (М. Терещенко);

* У порівн. Оля підбігла до матері і, як безкрилий птах, впала їй на груди, затіпалась у риданні (із журн.);

// у знач. ім. безкри́лі, лих, мн. Птахи і комахи з ряду тих, що мають тільки зачатки крил.

2. перен. Позбавлений творчої сили, фантазії; знижений, буденний, сірий.

І знов я буду виправдуватися.., ховаючись за те нудне безкриле слово “помилка” (Леся Українка);

За безкрилим триванням цих загублених літ Виростає ось мудрість, важка, наче камінь (Є. Маланюк);

Я хочу записувати слідом за ним його крилаті й безкрилі вирази (з навч. літ.).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me