безмотивний
БЕЗМОТИ́ВНИЙ, а, е.
Який не має мотиву; невмотивований.
Випадків безмотивної відмови судових органів у порушенні справи через службову недбалість високопосадовців сьогодні суттєво поменшало (з мови документів).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- безмотивний — безмоти́вний прикметник Орфографічний словник української мови
- безмотивний — -а, -е. Позбавлений мотивів. Безмотивний злочин — злочин, що здійснюється без видимих спонукальних причин. Великий тлумачний словник сучасної мови