безносий
БЕЗНО́СИЙ, а, е.
1. Який не має носа.
Маріка сиділа на печі, мляво одівала [одягала] свою безруку й безносу ляльку (С. Васильченко);
– Плачів моїх ждеш, окаянна! – в нестямі шепоче Вутанька вгору просто в безносе обличчя бабі (О. Гончар);
Та ще безноса .. кам'яна баба на невисокій .. могилі по той бік болітця (Ю. Мушкетик).
2. у знач. ім. безно́са, сої, ж., розм. Уявлювана постать смерті.
Зітхнув Сеспель .. Вже он, – чув те добре, – стоїть безноса з косою за плечима (Ю. Збанацький);
Безноса косить, несподівано відчиняючи двері то в одну, то в іншу домівку, – ніби бавиться (з газ.).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- безносий — безно́сий прикметник Орфографічний словник української мови
- безносий — -а, -е. 1》 Який не має носа. 2》 у знач. ім. безноса, -сої, ж., розм. Про уявлювану постать смерті. Великий тлумачний словник сучасної мови
- безносий — СМЕРТЬ (уявлювана міфічна постать), БЕЗНО́СА розм., КІСТЛЯ́ВА фам., КИРПА́ТА фольк., КИРПА́ТА СВА́ШКА жарт., КИ́РПА фольк., КОСТОМА́ХА розм. А потім Смерть по артикулу Їм воздала косою честь (І. Котляревський); Кістлява рука смерті.. Словник синонімів української мови
- безносий — БЕЗНО́СИЙ, а, е. 1. Який не має носа. Маріка сиділа на печі, мляво одівала свою безруку й безносу ляльку (Вас., II, 1959, 216); — Плачів моїх ждеш, окаянна! — в нестямі шепоче Вутанька вгору просто в безносе обличчя бабі (Гончар, Таврія, 1952, 370). Словник української мови в 11 томах
- безносий — Безносий, -а, -е Не имѣющій носа, безносый. Де багато баб, там дитя безносе. Ном. № 6667. Словник української мови Грінченка