безособовий

БЕЗОСОБО́ВИЙ, а, е.

1. Який не має індивідуальності, своєрідності.

Кожний усвідомлює, що поезія та малярство, як і вся художня творчість, ідуть перш за все від “душі й серця”, від людської психології, а не від раціоналістичних “поглядів”, або безособових теорій, або не менш безособових історично-суспільних процесів (з публіц. літ.).

2. лінгв. Який не може бути пов'язаний з будь-яким суб'єктом дії або підметом.

Як людина, що звикла ховати свою таємницю так пильно, що навіть сама перед собою уникає до неї дотикатись, він мислив про неї і в спокій, і в бурю лише абстрактно, вживаючи безособові звороти та займенники (В. Підмогильний);

– Курити? – спитав зондерфюрер, не витримуючи довше правильного слововживання і переходячи навіть у чужій для нього мові на звичайний солдатський жаргон з безособовими формами (П. Загребельний);

Безособова конструкція.