безпалько
БЕЗПА́ЛЬКО, а, ч., розм.
Безпала людина.
– Чи то ж я безпалько, сам не скручу собі цигарки... (О. Гончар).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- безпалько — безпа́лько іменник середнього роду, істота розм. Орфографічний словник української мови
- безпалько — -а, ч., розм. Безпала людина. Великий тлумачний словник сучасної мови
- безпалько — Безпа́лько, -ка, -кові, -льку! -льки, -ків Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- безпалько — БЕЗПА́ЛЬКО, а, ч., розм. Безпала людина. — Чи то ж я безпалько, сам не скручу собі цигарки (Гончар, І, 1954, 269). Словник української мови в 11 томах