1. Словник української мови в 11 томах

безпалько

БЕЗПА́ЛЬКО, а, ч., розм. Безпала людина.

— Чи то ж я безпалько, сам не скручу собі цигарки (Гончар, І, 1954, 269).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. безпалько — безпа́лько іменник середнього роду, істота розм. Орфографічний словник української мови
  2. безпалько — -а, ч., розм. Безпала людина. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. безпалько — БЕЗПА́ЛЬКО, а, ч., розм. Безпала людина. – Чи то ж я безпалько, сам не скручу собі цигарки... (О. Гончар). Словник української мови у 20 томах
  4. безпалько — Безпа́лько, -ка, -кові, -льку! -льки, -ків Правописний словник Голоскевича (1929 р.)