безплідний

БЕЗПЛІ́ДНИЙ, а, е.

1. Який не дає плодів, нездатний давати потомство.

Тоді другий чиновник, гадаючи, що його жінка безплідна й нездібна родити, взяв мене за сина (М. Хвильовий);

Тепер я догадуюсь, що була то не шовковиця, а безплідний шовкун (О. Гончар);

Надмірне ожиріння жінки може зробити організм зовсім безплідним (з наук.-попул. літ.);

// у знач. ім. безплі́дний, ного, ч.; безплі́дна, ної, ж. Той, хто нездатний давати потомство.

Ти [ізраїльський народ] будеш благословенний поміж усіма народами, не буде серед тебе безплідного та безплідної, також і між худобою твоєю (Біблія. Пер. І. Огієнка);

// Неродючий.

Солонці характеризуються дуже низькою родючістю, а в ряді випадків – зовсім безплідні (з наук.-попул. літ.);

Сьогодні рекультивують і безплідні яруги, що глибоко покраяли землю (з газ.).

2. перен. Який не дає наслідків; даремний, марний.

Роздратований безплідними розшуками, старшина міліції постукав у двері, зайшов до кімнати, не питаючи дозволу (В. Собко);

Основна теза критики – відхід від класичних зразків у напрямку безпредметних, безплідних пошуків (О. Бердник);

Низький стан культури зробить безплідними, марними всі наші зусилля в будь-якій галузі (із журн.);

Відомо, що які б хороші не були плани асоціації видавців України, вони можуть лишитися безплідними, якщо не будуть підкріплені реальною роботою (з газ.).