1. Словник української мови у 20 томах

безпомічно

БЕЗПО́МІЧНО.

Присл. до безпо́мічний.

Антін задумавсь .. Напружував пам'ять і безпомічно мовчав (М. Коцюбинський);

Валя ніби безпомічно опустила руки й замислилась на кілька секунд (О. Копиленко);

Діти плакали, жінки безпомічно й розгублено оглядалися у пошуках хоч якоїсь допомоги (з газ.).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. безпомічно — безпо́мічно прислівник незмінювана словникова одиниця Орфографічний словник української мови
  2. безпомічно — Присл. до безпомічний. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. безпомічно — Безпо́мічно, присл. Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  4. безпомічно — БЕЗПО́МІЧНО. Присл. до безпо́мічний. Антін задумавсь.. Напружував пам’ять і безпомічно мовчав (Коцюб., II, 1955, 302); Валя ніби безпомічно опустила руки й замислилась на кілька секунд (Коп., Вибр., 1953, 296). Словник української мови в 11 томах