безпритульність
БЕЗПРИТУ́ЛЬНІСТЬ, ності, ж.
1. Наявність бездоглядних, безпритульних дітей.
Значне місце в дитячій літературі 20–30-х років XX ст. зайняла тема безпритульності (з навч. літ.).
2. Стан за знач. безприту́льний.
Надовго зоставалось на душі тяжке, кривдне почуття своєї бурлацької безпритульності (О. Гончар);
Рано спізнав майбутній художник І. Левітан усю гіркоту жорстоких злиднів, безпритульність, постійне недоїдання (із журн.).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- безпритульність — безприту́льність іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
- безпритульність — -ності, ж. 1》 Наявність бездоглядних, безпритульних дітей. 2》 Стан за знач. безпритульний. Великий тлумачний словник сучасної мови
- безпритульність — Безприту́льність, -ности, -ності, -ністю Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- безпритульність — БЕЗПРИТУ́ЛЬНІСТЬ, ності, ж. 1. Наявність бездоглядних, безпритульних дітей. Значне місце в дитячій літературі зайняла тема безпритульності (Іст. укр. літ., II, 1956, 109). 2. Стан за знач. безприту́льний. Словник української мови в 11 томах