1. Словник української мови у 20 томах

безсмертник

БЕЗСМЕ́РТНИК, у, ч.

Народна назва рослин із сухими квітками родини складноцвітих, переважно безсмертків і тмину.

На покутті стояли образи в срібних шатах, заквітчані васильками, гвоздиками, безсмертниками (Панас Мирний);

Ми йшли в морі безсмертників (М. Хвильовий);

Над їхнім [бійців] прахом зацвіта ромен, Безсмертник бронзовий розплющив кругле око (А. Малишко);

Напар із сухоцвіту, безсмертників добре діє при лікуванні жовчних проток (з газ.).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. безсмертник — безсме́ртник іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  2. безсмертник — -а, ч. Народна назва рослин із сухими квітками, перев. безсмертків і кмину. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. безсмертник — БЕЗСМЕ́РТНИК (назва ряду трав'янистих рослин із сухими, нев'янучими квітками), СУХОЦВІ́Т, ІМОРТЕ́ЛЬ бот., БЕЗСМЕ́РТКА рідко. Цвітуть безсмертники й волошки, і материнка, і чебрець.. Та більш, ніж квітів на могилах, в могилах сховано сердець (Л. Костенко). Словник синонімів української мови
  4. безсмертник — БЕЗСМЕ́РТНИК, а, ч. Народна назва рослин із сухими квітками, переважно безсмертків і тмину. На покутті стояли образи в срібних шатах, заквітчані васильками, гвоздиками, безсмертниками (Мирний, II, 1954, 232); Над їхнім [бійців] прахом зацвіта ромен... Словник української мови в 11 томах
  5. безсмертник — Безсмертник, -ка м. раст.: безсмертникъ, Helychrisum arenarium. Dc. Анн. 163. Вх. Пч. II. 32. Словник української мови Грінченка