безсмертний
БЕЗСМЕ́РТНИЙ, а, е.
1. Який вічно живе, ніколи не вмирає.
Така руїна, просто розсипається від старості, а все їй ліки потрібні та купелі... Чи вона думає, що люди безсмертні? (Леся Українка);
До співчуття твого звертаюсь, о дароносний, Як заживо вмерлий, благаю тебе, Бога безсмертного (І. Драч);
Згідно з релігійними поглядами душа – це наше безсмертне духовне начало (із журн.);
* Образно. Людина – смертна, а народ – безсмертний (С. Крижанівський);
// у знач. ім., звичайно мн. безсме́ртні, них. У міфології слов'ян – боги.
Поспитавшися ради в дружини, Спільне бажання тоді Філемон одкриває безсмертним (М. Зеров);
Хитрі й підступні були породження Чреба .. Знаючи про свою смертність, ненавиділи вони безсмертних і вічно юних первенців творення (О. Бердник).
2. Який назавжди лишається в пам'яті людей, завжди зберігає своє значення; незабутній.
Борис перечитав безсмертну поему одним духом за кілька день (І. Франко);
Справою всього життя, що зробила безсмертним ім'я Дені Дідро, стало видання “Енциклопедії” (із журн.);
Навіть безсмертна книга мертва, якщо вона прочитана механічно (з газ.).
Значення в інших словниках
- безсмертний — безсме́ртний прикметник Орфографічний словник української мови
- безсмертний — Невмирущий, вічно-живий, несмертельний, немрущий, нетлінний, (що встає з попелу) міт. Фенікс; (дух) вічний, довічний, безвічний; (чин) незабутній, сов. немеркнучий, неув'ядний. Словник синонімів Караванського
- безсмертний — [беизсмертнией і беис:мертнией] м. (на) -тному/-т(‘)н'ім, мн. -т(‘)н'і Орфоепічний словник української мови
- безсмертний — -а, -е. 1》 Який вічно живе, ніколи не вмирає. || у знач. ім., звичайно мн., міф. безсмертні, -них. Боги. 2》 Який назавжди лишається в пам'яті людей, завжди зберігає своє значення; незабутній. Великий тлумачний словник сучасної мови
- безсмертний — Невмирака, невмиручий, несмертний, несмертельний, вічний. Словник чужослів Павло Штепа
- Безсмертний — див. Бог Словник синонімів Вусика
- безсмертний — БОГ (у язичницьких, політеїстичних віруваннях — одна з надприродних істот, що керують світом), БОЖЕСТВО́, БОЖО́К розм.; НЕБОЖИ́ТЕЛЬ книжн. (перев. про богів античної міфології); БЕЗСМЕ́РТНИЙ перев. мн., книжн. (в античній міфології). Словник синонімів української мови
- безсмертний — Безсме́ртний, -на, -не Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- безсмертний — БЕЗСМЕ́РТНИЙ, а, е. 1. Який вічно живе, ніколи не вмирає. Така руїна, просто розсипається від старості, а все їй ліки потрібні та купелі… Чи вона думає, що люди безсмертні? (Л. Укр., III, 1952, 530); *Образно. Словник української мови в 11 томах
- безсмертний — Безсмертний, -а, -е Безсмертный. І хоть єдиную сльозину в очах безсмертних покажи. Шевч. Безсмертної землі нема. Ном. № 8283. Словник української мови Грінченка