1. Великий тлумачний словник сучасної мови

безсмертний

безсме́ртний

-а, -е.

1》 Який вічно живе, ніколи не вмирає.

|| у знач. ім., звичайно мн., міф. безсмертні, -них. Боги.

2》 Який назавжди лишається в пам'яті людей, завжди зберігає своє значення; незабутній.

Джерело: Великий тлумачний словник сучасної української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. безсмертний — безсме́ртний прикметник Орфографічний словник української мови
  2. безсмертний — Невмирущий, вічно-живий, несмертельний, немрущий, нетлінний, (що встає з попелу) міт. Фенікс; (дух) вічний, довічний, безвічний; (чин) незабутній, сов. немеркнучий, неув'ядний. Словник синонімів Караванського
  3. безсмертний — [беизсмертнией і беис:мертнией] м. (на) -тному/-т(‘)н'ім, мн. -т(‘)н'і Орфоепічний словник української мови
  4. безсмертний — Невмирака, невмиручий, несмертний, несмертельний, вічний. Словник чужослів Павло Штепа
  5. безсмертний — БЕЗСМЕ́РТНИЙ, а, е. 1. Який вічно живе, ніколи не вмирає. Така руїна, просто розсипається від старості, а все їй ліки потрібні та купелі... Чи вона думає, що люди безсмертні?... Словник української мови у 20 томах
  6. Безсмертний — див. Бог Словник синонімів Вусика
  7. безсмертний — БОГ (у язичницьких, політеїстичних віруваннях — одна з надприродних істот, що керують світом), БОЖЕСТВО́, БОЖО́К розм.; НЕБОЖИ́ТЕЛЬ книжн. (перев. про богів античної міфології); БЕЗСМЕ́РТНИЙ перев. мн., книжн. (в античній міфології). Словник синонімів української мови
  8. безсмертний — Безсме́ртний, -на, -не Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  9. безсмертний — БЕЗСМЕ́РТНИЙ, а, е. 1. Який вічно живе, ніколи не вмирає. Така руїна, просто розсипається від старості, а все їй ліки потрібні та купелі… Чи вона думає, що люди безсмертні? (Л. Укр., III, 1952, 530); *Образно. Словник української мови в 11 томах
  10. безсмертний — Безсмертний, -а, -е Безсмертный. І хоть єдиную сльозину в очах безсмертних покажи. Шевч. Безсмертної землі нема. Ном. № 8283. Словник української мови Грінченка