1. Словник української мови у 20 томах

безсоромний

БЕЗСОРО́МНИЙ, а, е.

Який не почуває сорому, не соромиться; безстидний.

“І яка ся безсоромна Мар'я: плеще таке, що й на голову не злізе!” – думається їй (Панас Мирний);

Погані брошури сього Сікорського, цур їм! Безсоромний він чоловік (Леся Українка);

Карпо, нагнувшись до Віриного вуха, щось їй шепотів, а вона, безсоромна, тільки шарілася ще дужче та дурнувато всміхалася! (А. Шиян);

// Який виражає безсоромність; непристойний.

Тепер же відкиньте і ви [віруючі] все оте: гнів, лютість, злобу, богозневагу, безсоромні слова з ваших уст (Біблія. Пер. І. Огієнка);

Чарівні були обличчя [дам]. Тільки трошки безсоромні (Леся Українка);

Зосина мати .. Юрія кляла і святими, і всіма чортами, що він своїми безсоромними циганськими очима причарував її доньку (М. Стельмах);

Розповідано якийсь сороміцький анекдот, сіль якого була .. в безсоромних стидких словах, дотепність яких містилася в їх цинічності (В. Винниченко);

// Нічим не стримуваний; безсовісний, зухвалий.

– Брехня! – надсаджувався Балика, силкуючись перекричати гамір. – Безсоромна брехня! (З. Тулуб);

Тільки коло .. бублейниць та циган і почуєш несамовиті крики, безсоромну брехню (В. Винниченко);

– Я принаймні добився одного: частина людей побачила, що чудо – це безсоромний грабіж, грабують там прочан і наші дукачі, і зайди-святі (М. Стельмах);

Безсоромний самопіар.

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. безсоромний — (який не відчуває сорому за свої вчинки) соромітний, розм. стидкий, безстидний. Словник синонімів Полюги
  2. безсоромний — безсоро́мний прикметник Орфографічний словник української мови
  3. безсоромний — (хто) безличний, безстидний, страмнючий; (жарт) нескромний, неподобний, соромітний, сороміцький, вуличний, вульгарний, масний, брудний, нецензурний; (наклеп) безсовісний, зухвалий, нахабний, цинічний, БЕЗПАРДОННИЙ. Словник синонімів Караванського
  4. безсоромний — -а, -е. Який не почуває сорому, не соромиться; безстидний. || Який виражає безсоромність; непристойний. || Нічим не стримуваний; безсовісний, зухвалий. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. безсоромний — див. нахабний Словник синонімів Вусика
  6. безсоромний — БЕЗПУ́ТНИЙ розм. (який діє легковажно, нерозумно або негідно з морального боку), НЕПУТЯ́ЩИЙ розм. ЛЕДА́ЧИЙ зневажл., НЕПУ́ТНІЙ рідко, ЛЕ́ДА-ЯКИ́Й діал. зневажл. Словник синонімів української мови
  7. безсоромний — Безсоро́мний, -на, -не Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  8. безсоромний — БЕЗСОРО́МНИЙ, а, е. Який не почуває сорому, не соромиться; безстидний. "І яка ся безсоромна Мар’я: плеще таке, що й на голову не злізе!" — думається їй (Мирний, III, 1954, 155); Погані брошури сього Сікорського, цур їм! Безсоромний він чоловік (Л. Укр. Словник української мови в 11 томах
  9. безсоромний — Безсоромний, -а Безстыдный. Щог. В. 19. Словник української мови Грінченка