1. Словник української мови у 20 томах

безспірний

БЕЗСПІ́РНИЙ, а, е, рідко.

Який не викликає заперечень; безперечний, загальновизнаний.

Позовом про визнання права власності власник захищається, якщо інша особа порушує чи оспорює права власника, а правовстановлюючі документи не мають безспірного характеру, втрачені чи відсутні (з навч. літ.);

Безспірна істина.

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. безспірний — безспі́рний прикметник рідко Орфографічний словник української мови
  2. безспірний — -а, -е, рідко. Який не викликає заперечень; безперечний, загальновизнаний. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. безспірний — Безперечний, несперечливий див. беззаперечно Словник чужослів Павло Штепа
  4. безспірний — БЕЗСПІ́РНИЙ, а, е, рідко. Який не викликає заперечень; безперечний, загальновизнаний. Розвиток дрібного господарства є розвиток дрібнобуржуазний, є розвиток капіталістичний, раз є обмін; це — безспірна істина.. (Ленін, 32, 1951, 313). Словник української мови в 11 томах