1. Словник української мови у 20 томах

безугавно

БЕЗУГА́ВНО.

Присл. до безуга́вний.

Тут безугавно день і ніч вода біжить (Сл. Гр.);

Річ старої безугавно, безперестанно лилася (Панас Мирний);

Вітер з берега тут, на краю урвища, дув не поривами.., а постійно й безугавно (Ю. Смолич);

Весело постукували об вкочену лугівку копита сірої кобили, безугавно щебетала дитина (В. Дрозд).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. безугавно — безуга́вно прислівник незмінювана словникова одиниця Орфографічний словник української мови
  2. безугавно — Присл. до безугавний. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. безугавно — див. безперервно; вічно; часто Словник синонімів Вусика
  4. безугавно — Безуга́вно, присл. Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  5. безугавно — БЕЗУГА́ВНО. Присл. до безуга́вний. Тут безугавно день і ніч вода біжить (Сл. Гр.); Річ старої безугавно, безперестанно лилася (Мирний, IV, 1955, 145); Вітер з берега тут, на краю урвища, дув не поривами.., а постійно й безугавно (Смолич, Світанок.., 1953, 385). Словник української мови в 11 томах
  6. безугавно — Безугавно нар. Безостановочно, безъ отдыха. Тут безугавно день і ніч вода біжить. Харьк. Словник української мови Грінченка