безум
БЕ́ЗУМ, у, ч.
1. тільки одн. Те саме, що безу́мство.
Зсередини, із людського серця виходять лихі думки, розпуста, крадіж, душогубства, перелюби, здирства, лукавства, підступ, безстидства, завидющеє око, богозневага, гордощі, безум (Біблія. Пер. І. Огієнка);
Жінки стають у коханні нерозсудливими і сміливими до безуму (Ю. Мушкетик);
Розум полишив я і безум я возлюбив (І. Драч);
Він міг би завести старого .. у твань.., міг би наслати на нього безум (В. Дрозд);
[Мефістофель:] Його думки на безум хворі. Ширяють десь в непевній далині (М. Лукаш, пер. з тв. Й.-В. Гете).
2. діал. Безумець.
– В чім, в чім тобі помогти, ти, безуме якийсь? (І. Франко).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- безум — бе́зум іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
- безум — -у, ч. Те саме, що божевілля. Великий тлумачний словник сучасної мови
- безум — див. глупота; дурний Словник синонімів Вусика
- безум — БЕЗУ́МСТВО (необдумані, необачні дії, що суперечать вимогам розуму), БЕЗРОЗСУ́ДСТВО рідше, БЕ́ЗУМ поет., БОЖЕВІ́ЛЛЯ підсил., ШАЛЕ́НСТВО підсил., НАВІЖЕ́НСТВО підсил. рідше, ШАЛ підсил. рідше. Словник синонімів української мови
- безум — Бе́зум, -му, -мові Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- безум — БЕ́ЗУМ, у, ч. 1. тільки одн., поет. Те саме, що безу́мство. Та землю не скорив одеську, Життям торгуючи людським, Ні туполобий Антонеску, Ні фюрер в безумі гидкім (Рильський, II, 1956, 284); [Мефістофель:] Його думки на безум хворі. Словник української мови в 11 томах
- безум — Безум, -му м. Безуміе. К. МХ. 41. Словник української мови Грінченка