1. Словник синонімів української мови

безум

БЕЗУ́МСТВО (необдумані, необачні дії, що суперечать вимогам розуму), БЕЗРОЗСУ́ДСТВО рідше, БЕ́ЗУМ поет., БОЖЕВІ́ЛЛЯ підсил., ШАЛЕ́НСТВО підсил., НАВІЖЕ́НСТВО підсил. рідше, ШАЛ підсил. рідше. Було безумство іти в такий рейд, було шаленством з такими силами вихопитись на Хорли — загоном легкої кінноти на двох кулеметних тачанках атакувати військові кораблі інтервентів (О. Гончар); Пороки.. породжуються незнанням, тому дурість і безрозсудство — найгірші з пороків (П. Загребельний); Це ж спокій — плисти за водою. Це ж безум — жити навмання (Є. Плужник); Тепер Марися може зрозуміти ту однокурсницю, яка вигукнула колись: "Іти працювати з правопорушниками — це ж просто божевілля!" (О. Гончар). — Пор. 1. безглу́здя.

БОЖЕВІ́ЛЛЯ (відсутність, втрата здорового глузду, психічний розлад), БЕЗУ́МСТВО, БЕЗУ́МНІСТЬ, БЕ́ЗУМ поет., ЮРО́ДСТВО розм. Здається, це комбіноване катування металом, громом, газом, свистом ніколи не кінчиться, не вляжеться, не вщухне, поки не доведе до божевілля нещасного Маковея (О. Гончар); — Та мотиви ж, мотиви убивства, м-р Гарбер! Може, його (Кеворка) призвели до безумства, може, з нього знущалися! (І. Кулик); А в очах у графа безум, Наче іскра блисне з тьми (Л. Первомайський).

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. безум — бе́зум іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  2. безум — -у, ч. Те саме, що божевілля. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. безум — БЕ́ЗУМ, у, ч. 1. тільки одн. Те саме, що безу́мство. Зсередини, із людського серця виходять лихі думки, розпуста, крадіж, душогубства, перелюби, здирства, лукавства, підступ, безстидства, завидющеє око, богозневага, гордощі, безум (Біблія. Пер. І. Словник української мови у 20 томах
  4. безум — див. глупота; дурний Словник синонімів Вусика
  5. безум — Бе́зум, -му, -мові Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  6. безум — БЕ́ЗУМ, у, ч. 1. тільки одн., поет. Те саме, що безу́мство. Та землю не скорив одеську, Життям торгуючи людським, Ні туполобий Антонеску, Ні фюрер в безумі гидкім (Рильський, II, 1956, 284); [Мефістофель:] Його думки на безум хворі. Словник української мови в 11 томах
  7. безум — Безум, -му м. Безуміе. К. МХ. 41. Словник української мови Грінченка