1. Словник української мови у 20 томах

безутішно

БЕЗУТІ́ШНО.

Присл. до безуті́шний.

І вчувається йому знову голосіння – тонке, тягуче.., – так щось безутішно голосило (Панас Мирний).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. безутішно — безуті́шно прислівник незмінювана словникова одиниця Орфографічний словник української мови
  2. безутішно — Присл. до безутішний. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. безутішно — БЕЗУТІ́ШНО. Присл. до безуті́шний. І вчувається йому знову голосіння — тонке, тягуче.., — так щось безутішно голосило (Мирний, І, 1954, 358). Словник української мови в 11 томах