1. Словник української мови у 20 томах

безщасниця

БЕЗЩА́СНИЦЯ, і, ж., рідко.

Нещасна, безталанна жінка; нещасливиця.

– Доки він буде згнущатись [знущатись] над тією безщасницею? доки збиткуватись? – гула громада (А. Свидницький).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. безщасниця — безща́сниця іменник жіночого роду, істота рідко Орфографічний словник української мови
  2. безщасниця — Безща́сниця, -ці, -цею, -це! -сниці, -сниць Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  3. безщасниця — БЕЗЩА́СНИЦЯ, і, ж., рідко. Нещасна, безталанна жінка; нещасливиця. — Доки він буде згнущатись над тією безщасницею? доки збиткуватись? — гула громада (Свидн., Люборацькі, 1955, 191). Словник української мови в 11 томах
  4. безщасниця — Безщасниця, -ці ж. Несчастная женщина, обездоленная, неудачница. Грин. ІІІ. 559. Ой десь наша безщасниця на чужій стороні. Чуб. V. 473. Словник української мови Грінченка