1. Орфографічний словник української мови

безщасниця

безща́сниця

іменник жіночого роду, істота

рідко

Джерело: Орфографічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. безщасниця — БЕЗЩА́СНИЦЯ, і, ж., рідко. Нещасна, безталанна жінка; нещасливиця. – Доки він буде згнущатись [знущатись] над тією безщасницею? доки збиткуватись? – гула громада (А. Свидницький). Словник української мови у 20 томах
  2. безщасниця — Безща́сниця, -ці, -цею, -це! -сниці, -сниць Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  3. безщасниця — БЕЗЩА́СНИЦЯ, і, ж., рідко. Нещасна, безталанна жінка; нещасливиця. — Доки він буде згнущатись над тією безщасницею? доки збиткуватись? — гула громада (Свидн., Люборацькі, 1955, 191). Словник української мови в 11 томах
  4. безщасниця — Безщасниця, -ці ж. Несчастная женщина, обездоленная, неудачница. Грин. ІІІ. 559. Ой десь наша безщасниця на чужій стороні. Чуб. V. 473. Словник української мови Грінченка