бейліф
БЕ́ЙЛІФ, а, ч.
В англомовних країнах – помічник шерифа, поліцейський при судових органах.
Представниками королівської адміністрації у графствах стали шерифи, в сотнях – їхні помічники, бейліфи (з наук. літ.).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me