бек

БЕК¹, а, ч., заст.

Те саме, що бей.

Сулейман протестував проти беків і дагестанських князів, проти російських поміщиків і царя (О. Десняк);

Беки і чауси спали в наметах (Ю. Мушкетик).

БЕК², а, ч., спорт.

Захисник у спортивних іграх із м'ячем або шайбою.

На початку третьої чверті баскетбольної зустрічі пішла гра у “беків”, триочкові кидки яких почали досягати мети (з газ.).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. бек — I -а, ч. 1》 іст. У Закавказзі й Середній Азії – титул людей знатного походження, князів або начальників невеликих племен, урядових осіб і військовиків. 2》 У деяких східних країнах додається до власного імені і означає "пан". II -а, ч. Захисник у командних спортивних іграх з м'ячем або з шайбою. Великий тлумачний словник сучасної мови
  2. бек — (копанка) захисник Словник чужослів Павло Штепа
  3. Бек — Бек прізвище * Жіночі прізвища цього типу як в однині, так і в множині не змінюються. Орфографічний словник української мови
  4. бек — I (тюрк.) титул родоплемінної, а пізніше феодальної знаті в країнах Близького і Середнього Сходу. II (англ. back, букв. – задній) захисник у спортивних іграх з м’ячем або з шайбою. Словник іншомовних слів Мельничука
  5. Бек — (Beck) Юзеф, 1894-1944, пол. політик, полковник; 1914-17 у Пол. леґіонах; співробітник Ю. Пілсудського; співорганізатор травневого перевороту 1926; 1930 віце-прем'єр; 1932-39 міністр закордонних справ; 1939 відкинув нім. претензії на Ґданськ і Помор'я; 18 IX 1939 перейшов до Румунії, інтернований. Універсальний словник-енциклопедія
  6. бек — БЕК, а, ч., дорев. У Закавказзі і в Середній Азії — титул людей знатного походження, князів або начальників невеликих племен, урядових осіб і військових. Сулейман протестував проти беків і дагестанських князів, проти російських поміщики і царя (Десняк, II, 1955, 477). Словник української мови в 11 томах