1. Словник української мови у 20 томах

белетрист

БЕЛЕТРИ́СТ, а, ч.

Автор переважно прозових художніх творів.

Старинні [давні] історики всі, можна сказати, на добру половину белетристи (І. Франко);

– Сього вечора читаю в Літературному товаристві реферат про буковинських белетристів (Леся Українка);

Одні вважають В. Малика українським Дюма, інші – белетристом, який натрапив на щасливу жилу (із журн.).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. белетрист — белетри́ст іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
  2. белетрист — -а, ч. Автор прозових художніх творів. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. белетрист — Оповідач Словник чужослів Павло Штепа
  4. белетрист — Белетри́ст, -та; -ри́сти, -тів Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  5. белетрист — БЕЛЕТРИ́СТ, а, ч. Автор прозових художніх творів. Старинні історики всі, можна сказати, на добру половину белетристи (Фр., XVI, 1955, 383); — Сього вечора читаю в Літературному товаристві реферат про буковинських белетристів (Л. Укр., V, 1956, 293). Словник української мови в 11 томах