бенефіціарій

БЕНЕФІЦІА́РІЙ, я, ч.

1. фін. Те саме, що бенефіціа́р.

Інститут довірчого управління дозволяє бенефіціарію отримати всі вигоди від майна без його утримання та несення витрат щодо його утримання (з навч. літ.).

2. Духовна або світська особа, яка користується прибутком від свого бенефіцію (у 1, 3 знач.).

Власник бенефіцію мусив на першу вимогу свого сюзерена з'являтися для несення військової служби важкоозброєного кіннотника. Таким чином, король чи інший феодал ставав сеньйором, а його бенефіціарій – васалом (з навч. літ.).