1. Словник української мови у 20 томах

бензол

БЕНЗО́Л, у, ч., хім.

Безбарвна горюча рідина зі своєрідним запахом, яку добувають з продуктів сухої перегонки кам'яного вугілля або з нафти.

На вулицях пахло бензолом (М. Хвильовий);

Важливе джерело добування бензолу – коксування кам'яного вугілля (з навч. літ.);

Якщо розчинити шматочок сірки у бензолі й випарувати розчин, на дні посудини залишаться жовті ромбоподібні кристалики (із журн.).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. бензол — бензо́л іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  2. бензол — -у, ч. 1》 Найпростіший представник ароматичних вуглеводнів. 2》 заст. Бензен. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. бензол — бензо́л (від лат. benzoe – ароматичний сік) органічна сполука, безбарвна летка рідина з своєрідним нерізким запахом. Застосовують у виробництві барвників, пластмас, вибухових речовин, як розчинник жирів, лаків, смол тощо. Словник іншомовних слів Мельничука
  4. бензол — С6Н6, органічна сполука, найпростіший ароматичний вуглеводень; безбарвна, легкозаймиста рідина, змішується з органічними розчинниками; одержують внаслідок переробки нафти або з кам'яновугільної смоли; дуже важлива хіміч. сировина (напр. Універсальний словник-енциклопедія
  5. бензол — БЕНЗО́Л, у, ч. Безбарвна горюча рідина із своєрідним запахом, яку добувають з продуктів сухої перегонки кам’яного вугілля або з нафти. Словник української мови в 11 томах