бербери
БЕРБЕ́РИ, ів, мн. (одн. бербе́р, а, ч.; бербе́рка, и, ж.).
Народ, що живе в Північній Африці.
Після підкорення арабами в VII–VIII ст. значна частина берберів змішалася з ними й перейняла мову, культуру, звичаї та релігію завойовників (з наук. літ.);
Тунісці стверджують, що берберки – найкрасивіші у світі дівчата (із журн.).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- бербери — -ів, мн. (одн. бербер, -а, ч.; берберка, -и, ж.). Плем'я, що живе в Північній Африці. За релігією – мусульмани-шиїти. Великий тлумачний словник сучасної мови
- Бербери — Бе́рбери множинний іменник населений пункт в Україні Орфографічний словник української мови
- бербери — Група хаміто-семітських народів у Пн. Африці (в тому числі кабіли, туареги); 8-10 млн.; діалекти берберської мови, які витісняються арабською. Універсальний словник-енциклопедія